У цьому психологічному романі кожна важлива подія у житті героїв супроводжується
снігопадом. Заметіль наче сповільнює все для них та приховує їх таємниці від
усього світу.
Хуртовина огортає місто білосніжним покривалом. Вона може приховати все:
грязюку на вулицях, вибоїни на дорозі, бруд на автомобілях, квіти, що давно
відцвіли і засохли. Вона ховає і людей, огортає їх пеленою і ховає один від
одного. У листопаді,
коли заметіль робила свої перші несміливі кроки містом, Олена впала з вікна восьмого
поверху. При падінні з такої висоти зазвичай гинуть, проте її падіння
сповільнила стара яблуня, що росла у дворі. Що чекає на людину після такого?
Місяці, роки боротьби спершу за життя, потім за можливість встати з ліжка,
ходити, бути самостійною. А ще зневага усіх і кожного, хто траплятиметься на
твоєму шляху, адже «ніхто не змушував тебе стрибати».
А й справді, ніхто не змушував, так? Олена не пам‘ятала... Кожну спробу пригадати той вечір її свідомість відштовхувала, як найбільшу загрозу.
А й справді, ніхто не змушував, так? Олена не пам‘ятала... Кожну спробу пригадати той вечір її свідомість відштовхувала, як найбільшу загрозу.
Вже з першої сторінки роману «Заметіль» захоплюєшся
вмінням авторки Анни Хоми чудово закрутити інтригу, змусивши читача з жалем
усвідомлювати, що непрочитаних сторінок залишається все менше.
Рекомендовано всім, кому потрібен невеличкий "струс", і не варто
робити передчасні висновки, все може виявитися зовсім не так, як видається з перших сторінок...
Немає коментарів:
Дописати коментар