Книга, що дарує тепло.

 

  Роман «Абрикосова книгарня» української письменниці Орести Осійчук  – захоплива та зворушлива історія про родинні таємниці, дружбу, любов і пошук власного коріння. Цей твір поєднує дві часові лінії: життя  хлопчика початку ХХ століття та чоловіка початку ХХІ століття. Обидва герої мають однакове ім'я – Михайло Фариняк. Події розгортаються в Галичині. У центрі сюжету – історія дев'ятирічного Міська Фариняка, якого через життєві обставини віддають на виховання родичам. Хлопчик потрапляє до будинку власника книгарні Стефана та його дружини Касі.  Саме тут розгортаються події, сповнені дитячих пригод, перших випробувань, дружби та непростих сімейних стосунків. А Михайло Фариняк , наш сучасник, намагається через сто років знайти сліди, які лишилися від Міська та його родичів і друзів. Долі двох героїв дивовижним чином поєднуються через час і пам'ять. Ця неймовірно тепла, затишна і світла книга не залишить байдужим жодного читача.

Пам’ять, яку не можна приховати

 

  Книга «Приховані спогади» Імбі Паю – це глибоке документально-публіцистичне дослідження трагічних сторінок історії Естонії періоду радянської окупації. Авторка поєднує сімейну історію, свідчення очевидців, історичні документи, психологічний аналіз та особисті роздуми, щоб показати, як тоталітарний режим впливає не лише на життя окремих людей, а й на колективну пам’ять цілого народу. У центрі розповіді – доля матері письменниці та її сестри-близнючки, які в молодому віці стали жертвами сталінських репресій. За звинуваченнями у підтримці антирадянського руху вони були заарештовані, ув’язнені та депортовані до радянських таборів. Через спогади своїх рідних Імбі Паю прагне зрозуміти, яким чином пережитий терор продовжує впливати на людину навіть через десятиліття після завершення репресій. У книзі показано, як особиста травма поступово перетворюється на колективну травму суспільства.
 «Приховані спогади» – це не лише розповідь про Естонію. Вона нагадує про небезпеку тоталітарних режимів і про те, що забуття минулого може призвести до повторення трагедій у майбутньому. 

Нашіптувач: голос, що веде у темряву

 

  

Захоплюючий та тривожний трилер Донато Каррізі «Нашіптувач» відкриває цикл «Слідство Міли Васкес». Історія розпочинається з моторошної знахідки, яка змушує слідчих зіткнутися з одним із найзагадковіших злочинів у їхній практиці. Ця загадка стає основою для напруженого розслідування, в якому беруть участь Міла Васкес і Ґоран Ґавіла. Міла спеціалізується на розшуку викрадених дітей і має унікальну здатність розуміти хід думок злочинців. Разом з Ґораном, талановитим криміналістом, вони намагаються розплутати цей заплутаний клубок. У процесі слідства команда поступово розуміє, що перед ними не звичайний серійний убивця. Злочинець діє незвично: він майже не залишає слідів і ніби випереджає слідчих на кілька кроків. Кожна нова зачіпка відкриває ще складнішу загадку. Замість наближатися до розв'язки, слідчі щоразу заплутуються ще більше. Особливість справи полягає в тому, що злочинець не просто викрадає людей. Він майстерно маніпулює іншими людьми, використовуючи їх як інструменти для своїх цілей. Саме тому його називають «Нашіптувачем» – він ніби підштовхує інших до темних вчинків, залишаючись у тіні. Роман поступово переходить від класичного детективу до психологічного дослідження природи зла та людських страхів.

Життя прожила, як пісню заспівала – легко і натхненно.

 

  

Чи може одна людина осяяти світ навколо себе, збагатити його і тих, хто поруч? Так – якщо має світло в собі, несе потужний заряд енергетики і чітко визначила мету свого життя. Такою була наша землячка, відома українська писанкарка, педагогиня Юлія Бурко. Упродовж багатьох років вона зберігала й популяризувала традиції українського писанкарства, навчаючи мистецтва розпису писанок. Її творчість ґрунтується на глибокому знанні народної символіки та вирізняється майстерним поєднанням традиційних і авторських мотивів. Книга Світлани Тверітнєвої «Прозерки розцвітають у лютому» – спроба показати цілісний портрет Юлії через спогади друзів, рідних, знайомих; у світлинах – представити її писанки і маленькі миті її життя, багатого на творчість та наповненого глибинним змістом буття.

Правда війни без прикрас

 

  

  Книга «Історії: солдатський чорновик» - це збірка реалістичних військових історій і спогадів автора добровольця Василя Піддубного, який з 2014 року брав участь у бойових діях на сході України. Написана вона у формі коротких нарисів та спогадів, тому читається як «солдатський щоденник». 
Автор розповідає про будні українських військових на фронті; страх, втрати, дружбу та взаємопідтримку між бійцями; психологічні переживання солдатів; контраст між мирним життям і війною; людські історії без прикрас і пафосу. За словами Василя Піддубного, справжня пам’ять про війну повинна бути чесною. Головна ідея твору - показати війну очима звичайного українського бійця, зберегти пам’ять про пережите та про людей, які захищали Україну. 

Арман Гамаш – канадський Пуаро.

 

Серія книг канадської письменниці Луїзи Пенні про старшого інспектора Армана Гамаша - «Зловісно тихе життя», «Фатальне  благословення», «Найжорсткіший місяць», «Правило проти вбивства» - це не просто класичні детективи, а глибокі психологічні романи, що поєднують розслідування вбивств із дослідженням людської природи, дружби та краси життя. Головний герой Арман Гамаш - старший інспектор поліції. Він розумний, спостережливий і наполегливий, що допомагає йому розкрити надзвичайно заплутані історії. Гамаш розгадує злочини, намагаючись зрозуміти душу людини, її мотивацію, страхи та минуле, а не лише шукає докази. Для Канади він став своїм Пуаро. Книги Луїзи Пенні - це ідеальне читання для тих, хто любить розумні детективи з глибокими персонажами та затишною, але загадковою атмосферою.

Завжди обирала Україну!

 

  Олена Пчілка, мама відомої української письменниці Лесі Українки, була настільки вагомою особистістю в просуванні українського слова і культури, що її дійсно можна назвати стовпом українознавства. Книга Олени Волинської «Мармурова жінка. Повість про Олену Пчілку» - художньо-біографічний роман про життя й творчість цієї видатної української інтелектуалки й мисткині - від дитячих років до останніх днів життя. Ми дізнаємося про родину і зростання Олени, про вплив народної творчості на її життя. Вона видала альбом «Український народний орнамент. Вишивки, тканини, писанки», збирала, обробляла і видавала народний фольклор, писала дитячі казки, жартівливі вірші, пісеньки, байки, колисанки, шаради, загадки, прислів’я, швидкомовки-спотиканки, сміховинки, колядки і щедрівки. Також вона писала серйозні вірші, п’єси, поеми, оповідання, перекладала, видавала журнали українською мовою власним коштом. Олена Пчілка вела дипломатичну роботу і брала участь в перемовинах щодо скасування заборони на українське слово.. Стала першою в Україні жінкою-академіком і членом-кореспондентом Академії Наук. У книзі багато цитат і посилань на листування Олени Пчілки з її братом Михайлом Дрогомановим, донькою - Лесею Українкою, композитором - Миколою Лисенком, письменницею - Ольгою Кобилянською та з багато іншими цікавими особистостями другої половини 19 та початку 20 сторіччя. «Мармурова жінка» - це не легке читання, а радше книга для роздумів.