А в повітрі
весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Твої щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмішки Твоєї, що сяє світанком.
Пам'ятаю, як плакали разом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Твоїм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую вірші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах…
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Твої щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмішки Твоєї, що сяє світанком.
Пам'ятаю, як плакали разом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Твоїм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую вірші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах…
(Оксана Карпевич)