"Що
ж можеш ти, надламана тростино?".
Євген
Маланюк
Талановито, цікаво, із приголомшливою відвертістю оповідає Володимир
Лис історію Солочки – Соломки, «звичайнісінької» сільської жінки-поліщучки.
Доля її жіноча охоплює майже «усеньке» ХХ столiття від Польщі і до сьогодення. Щастя її
жіноче не назвеш інакше «як із гірчинкою», бо була вона завжди сильнішою за
всіх чоловіків, з якими зводила її доля.
Цю думку героїні чоловік-автор окреслює як «дивну» і додає: «Вона народилась для
того, щоб їм (чоловікам) допомагати. Допомагати шукати самих себе… Якщо вони
того хочуть».
Свій же шлях самопізнання героїня долає самотужки. Живе, як дихає: діє
за першим порухом душі, тому помиляється, «але ніколи не жаліється! При тому
вона «ще й перша красуня» на селі. «Наше сонечко», - називають її люди. Жіночий
ідеал… Берегиня… Переживши війну, колективізацію, втративши коханого,
двічі покинута вагітною, Соломія лишилась все тією ж дівчинкою, з небесними
очима, у серці якої вистачало ніжності і тепла для всіх оточуючих.
Особливу ж неперевершеність та неповторність, а навіть казкову
епічність твору надає яскрава, блискуча мова. Це справжній музично –
лінгвістичний витвір «Соло автора для героїні, для українського жіноцтва».
Завершую переповідати
книгу з надією, що у читача виникне бажання зустрітись з літературною героїнею y процесі читання роману «Соло для Соломії».
Лис, В. С. Соло для Соломії [Текст]: роман / В. Лис. - Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного дозвілля", 2013. - 368 с.
Лис, В. С. Соло для Соломії [Текст]: роман / В. Лис. - Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного дозвілля", 2013. - 368 с.
Надія Пилипчук
Немає коментарів:
Дописати коментар