07.10.13

ІНТЕРВ'Ю З АВТОРОМ

  Олексій Волков «Мертві квіти»
  Для читачів Червоноградської бібліотеки:
  «Я, Олексій Волков, письменник – детективіст, представляю книжку «Мертві квіти». Книга являє собою детектив в класичному варіанті, який, як люблю казати жартома, без зайвої крові і любові, виключно детектив. 
Приємного прочитання!»




  Тимур Литовченко «Орлі, син Орлика»
  «Рекомендую прочитати книгу Тимура Литовченка «Орлі, син Орлика», яка отримала ІІ премію на «Коронації слова». Вона розповідає нам про сина Пилипа Орлика, Григора Орлика, який весь час болів за Україну, але, на жаль, можливо через брак коштів, він не зміг вчасно допомогти.»





  Міла Іванцова «Живі книги»
  «Як сказали на заході «Коронація слова», що мої книги є дотичні. Люди, які читають мої книги, їм стає краще, а не гірше. Я вважаю, що автор є відповідальним перед читачем. Остання книга розповідає про героїню – жертву самотнього життя. Власне по ходу книги вона зустрічає багато історій, які показують, що її проблема ще не найважча в житті і варто жити будь – коли, в будь – якому випадку і вихід є завжди.»



  Олекса Різників «Бран»
  «Книжка «Бран» - містерія. Я написав цю поему у 2000 році. Після того, як вийшов з табору, пройшло 20 років. Сам я сиджу в камері і мені являються мої сутники. Сутники – ті, з яких складається моя особистість: є поет, є комуняка, є націоналіст, є такий, що стрілятиме всіх за Україну, є такий гарний чоловік, що навіть муху не образить і кожен мені каже: «Я твоя суть, Олексо, чого ти слухаєш тих, других, вони дурні.» Я, як вчений, всі знають, що один тягне в один бік а другий - в інший. Я є їхня рівновага. І я йду туди, куди більшість моїх сутників тягне мене.
  Бран – неволя. Я сиджу у брані – в камері, і ці сутники. Один начальник викликає мене і каже: «Олексо, приставай до нашого берега, починай з нами працювати, вийде твоя книжка». А я йому кажу: «Я не можу», і мені дають п’ять з половиною років. «Вийде книжка, поїдеш за кордон, поступиш у спілку», а я, дурний, а може розумний – відмовився.
Я живу, дишу тим же повітрям…
Я крокую землею і свідомий того,
Як багато зробить і продовжить, і витримать
Маю я, щоб цвіло все кругом.
Автор інтерв'ю: Ольга Полько.

Немає коментарів:

Дописати коментар