"ПОВЕРНУТИСЯ ДОЩЕМ"

Дочитала книгу Золотого письменника України Світлани Талан «Повернутися дощем», яка є продовженням «Оголеного нерва». Якщо б я сказала, що смакувала книгою, то це не правда. Я «хворіла» книгою, якщо так можна сказати. Ще в юні роки любила читати книги про війну, любила разом з героями йти в розвідку. Навіть в шкільні роки грала роль полоненої з невеличкого уривка. Але ця книга зовсім відрізняється і зовсім по іншому сприймається. Читаючи її (не ковтаючи) я пережила цю війну серцем. Цій книзі віриш сповна, хоч вона і художня, не так як нашим телевізійним новинам. Боляче стає на душі від того, що багато людей до сьогоднішнього дня не розуміють, що в Україні триває війна. В нашому донбаському краї бойовики та окупанти вбивають людей за любов до рідної землі. А в цей час ще так багато нещирості і байдужості в інших людей. 

«Якщо опустити крила, то їх можуть зламати вітри долі» - такі правильні слова з книги Світлани Талан. Якщо б наші захисники там, біля Іловайська «опустили крила», що було б? Про їх героїзм, вихід з цього «котла смерті», їх поневіряння і віру в перемогу добра і справедливості в книзі багато описано. І головна героїня Настя, переживши полон, перехворівши зраду і смерть рідної дочки не зламалася також. Її принциповість, патріотизм, чесність, сміливість і відвертість є прикладом для наслідування.
В книзі не тільки війна, кров, зрада. Тут живе любов і дружба, вірність і кохання, доброзичливість і сердечність. 

Читаючи книгу розумієш, що в жодному разі не можна опускати руки і нарікати на долю, а потрібно намагатись поборотися за зміни в своєму житті, в державі і допомагати іншим це робити.
«Якби ще можна було засипати бруд у душах деяких людей». Такими словами закінчується книга Світлани Талан. Зрада , нещирість, ненависть, злоба ще панують в цьому світі і в Україні також, нажаль. 

Велика вдячність Світлані Талан за цю та інші її книги, які спонукають людину до роздумів, до того, щоб усвідомити і переконатись, що «якщо людина відчуває біль – вона жива, а якщо вона має змогу відчувати ще й біль інших – вона людина». Слова правди і не заперечиш цьому.

Марія Лукіян

«СТОЛІТТЯ ЯКОВА»

  Роман Володимира Лиса «Століття Якова» заслуговує особливої уваги українського читача. Прочитавши цю книжку мені здалося, що ніби то я прожила разом з героями цієї незвичайної розповіді, цілих сто років української історії. Але це не історичний роман. Велика історія сама приходила на обійстя селян, пускаючи з димом хати, розлучаючи сім’ї. Перед читачами психологічна драма українського життя з різкими поворотами долі, яка захоплює з першої сторінки і тримає до кінця. Разом з героями хочеться плакати і радіти, співчувати і засуджувати. Через весь роман спостерігаємо життя Якова Меха, його кохання і біль втрати, війни, зміни режимів, радощі та горе, гріхи і каяття. І все це увійшло в сюжет «Століття Якова».
  Книжка – переможець конкурсу «Коронація слова» і визнана кращим романом десятиріччя.

Олександра Ковальська.

АКТУАЛЬНА ЦИТАТА

Маємо нові "Актуальні цитати" від наших читачів:

Часом Книга засинала, і вітер роздував її лагідно, ніби столисткову троянду - вона розгорталася пелюстина по пелюстині, повіка за повікою, всі сліпі, оксамитові й заспані, криючи у своїй серцевині, на самому денці, лазурову зіницю, павину суть, галасливе гніздо колібрі.

Бруно Шульц "Санаторій під Клепсидрою"

Немає користі від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.

Бруно Ферреро