03.11.20

Життєва драма з присмаком детективу


  В основі роману відомого українського письменника Володимира Лиса «В’язні зеленої дачі» реальна історія. 
  Молодого львівського економіста Юрія проти його бажання розподіляють після університету до провінційного містечка Вербівськ. Що чекає його там, адже таємнича незнайомка попереджала про те, що він потрапить до жорстокої банди. Паралельно стає відомо про господаря того краю, першого секретаря тамтешнього райкому партії, а також колективні оргії, які він влаштовував з юними практикантками на своїй дачі. Дача згорає разом з господарем. А через 18 років, вже в Незалежній Україні, колишній студент, а тепер солідний бізнесмен, отримує анонімного листа із вимогою відновити той бордель, сумнозвісну зелену дачу. Він ще не здогадується, що всі персонажі цієї драми перетворяться на в’язнів цього будинку…
  Ця книга насамперед про шлях людини до себе. Про те, ким ти маєш бути і ким ти себе пізнаєш, про те, як інколи помилки молодості можуть вплинути на все подальше життя.


11.08.20

Львівська сага в багряній тональності.


  Головна героїня  роману відомої української письменниці Наталії Гурницької «Багряний колір вічності» -  Ірена, зараз вже старенька самотня жінка, яка живе у сучасному Львові, згадує свою історію життя. Прекрасні роки безтурботної юності - життя у великій, щасливій родині, достаток, друзі, щастя. Перше кохання, яке закінчилося страшною драмою. Непросте повернення до нормального життя і другий шанс від долі - нове кохання. Щасливі роки подружнього життя. Та невдовзі Ірена попадає в лихоліття війни і жорна сталінських репресій. Яку ціну доведеться заплатити дівчині за своє щастя та любов? Втрата коханої людини, викидень, заслання в Казахстан. Змушена була віддати одну донечку чужій жінці, аби зберегти її життя. Важка робота, жахливі умови, в яких неможливо  вижити, смерть старшої донечки. I самотність. Чи зуміє вона вистояти, не зламатися і зберегти у собі світло добра й любові? Як та чому поєдналися історія кохання Ірени з долею та життям Анни, героїні  культового  роману Наталії Гурницької «Мелодія кави в тональності кардамону»? Відповіді на ці запитання у захоплюючій драмі «Багряний колір вічності».

06.07.20

Щоденник «Індіанця», бійця АТО


  «Позивний “Бандерас”» – справжній військовий бойовик, чи не найперший в Україні, заснований на реальних подіях. У зоні АТО у вересні 2014 року за «наводкою» диверсанта скоєно теракт – сепаратисти знищили маршрутку, загинуло дванадцятеро дорослих і дитина. Стає відомо, що інформатор ворога – службовець української армії, водночас шляхом радіоперехоплення з’ясовується, що в цьому регіоні чекають на прибуття полковника російського ГРУ. Розпочинається операція зі знешкодження диверсанта, здійснення якої доручають групі контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком…
  Чому головний персонаж утік із рідного села; хто виявився диверсантом і що там робив полковник ФСБ?  Відповіді на ці запитання у книзі  Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова «Позивний “Бандерас”» . Ця історія, в основі якої лежить щоденник бійця АТО Сергія Башкова (позивний Індіанець), здатна зацікавити дуже різного читача.
  На основі твору Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова знято військову кінодраму, міжнародна прем’єра якої вже відбулася в Торонто. В Україні прем’єра відбулась 11 жовтня 2018 року
.

23.06.20

Мій Червонограде, ти для мене - диво

  В 1692 році на північ від Львова, на мальовничих берегах, де Солокія впадає в Західний Буг, було засноване містечко.  Фелікс Казимир Потоцький, ставши воєводою Краківським і коронним гетьманом Польщі, заложив на частині земель села Новий Двір – містечко, назване на честь його дружини Кристини Любомирської – Кристинополем.
  Славитися Кристинопіль почав з моменту, коли тут осів син Йозефа Потоцького – Франц Селезій Потоцький, воєвода Київський, один з наймогутніших у ті часи магнатів польських.
Але починаючи з 1772 року поволі бурхливе життя в кристинопільському палаці починає іти на спад. У березні 1781 року Щасний Потоцький продав Кристинопіль з довколишніми селами князю Адаму Понінському. Протягом років маєток переходив з рук у руки і з кінця ХІХ століття Кристинопіль повільно занепадає. У 1887 році від замку залишилося тільки одне крило, інші частини розібрали.
  У 1951 році місто перейменоване у Червоноград. Так на землях Кристинополя, Нового Двору і Клюсіва виросло нове місто – Червоноград, в якому живемо.
  Пропонуємо віртуальну краєзнавчу виставку до Дня міста
  Перейдіть за посиланням ТУТМій Червонограде, ти для мене - диво.

22.06.20

Книги для маленьких читайликів


  До Червоноградської МЦБС надійшли в подарунок від Релігійної організації Українське місіонерське товариство «Світло на Сході» книги для дітей. Вони дуже цікаві, повчальні, з барвистими і яскравими ілюстрованими сторінками. У книгах представлені оповідання, вірші та бесіди, автори знайомлять читачів із найголовнішими правилами життя. Історії оповідань зовсім різні, але їх об’єднує велика Божа любов і безмежна віра. Висловлюємо подяку благодійному видавництву за щедрий дарунок. По завершенні карантину запрошуємо до бібліотек міста маленьких читайликів для захоплюючого читання. Книги вже із нетерпінням чекають на своїх юних читачів.






26.05.20

Зимова історія.


  У цьому психологічному романі кожна важлива подія у житті героїв супроводжується снігопадом. Заметіль наче сповільнює все для них та приховує їх таємниці від усього світу.
  Хуртовина огортає місто білосніжним покривалом. Вона може приховати все: грязюку на вулицях, вибоїни на дорозі, бруд на автомобілях, квіти, що давно відцвіли і засохли. Вона ховає і людей, огортає їх пеленою і ховає один від одного. У листопаді, коли заметіль робила свої перші несміливі кроки містом, Олена впала з вікна восьмого поверху. При падінні з такої висоти зазвичай гинуть, проте її падіння сповільнила стара яблуня, що росла у дворі. Що чекає на людину після такого? Місяці, роки боротьби спершу за життя, потім за можливість встати з ліжка, ходити, бути самостійною. А ще зневага усіх і кожного, хто траплятиметься на твоєму шляху, адже «ніхто не змушував тебе стрибати».
А й справді, ніхто не змушував, так? Олена не пам‘ятала... Кожну спробу пригадати той вечір її свідомість відштовхувала, як найбільшу загрозу.
  Вже з першої сторінки роману «Заметіль» захоплюєшся вмінням авторки Анни Хоми чудово закрутити інтригу, змусивши читача з жалем усвідомлювати, що непрочитаних сторінок залишається все менше.
  Рекомендовано всім, кому потрібен невеличкий "струс", і не варто робити передчасні висновки, все може виявитися зовсім не так, як видається з перших сторінок...

14.05.20

Маестро українського детективу.


  Гострий сюжет і непередбачуваність розв’язки – особливість усіх книжок визнаного майстра детективного жанру, тернопільського письменника Олексія Волкова. Хочу поділитись двома, прочитаними нещодавно. Ці два детективи, чи то пак трилери у виконанні Олексія Волкова не менш віртуозні, як і всі попередні.
  Головним героєм роману «Вовчий місяць» є колишній вчитель історії, а тепер «чорний археолог» Богдан Варибрус, який заробляє собі на прожиття нелегальними розкопками. Перед новорічними святами він вирушає в чергову експедицію та заглибившись в непрохідні хащі кілька днів проводить вдалині від цивілізації. За час його відсутності трапляється резонансне вбивство. У виставковому центрі «Нірвана» невідомий застрелив п’ятьох чоловік, серед них і сина відомого олігарха. Знайшлися свідки які у вбивці впізнали Варибруса, а зважаючи на те, що він уже кілька днів невідомо де знаходиться, поліція переконана в тому, що історик - невдаха з жорстким характером заліг на дно через злочин. Його розшукують по всій країні, висловлюються підозри про його причетність до інших злочинів та зв’язок із сепаратистами.
  Карколомний сюжет роману «Вовчий місяць» розгортається динамічно
,  читається швидко та цікаво. Автор тримає читача в напрузі до останньої сторінки.
  Стасові Ковачу, вінницькому хірургу, треба дізнатися, від чого помер далекий родич, котрий заповів йому свій будинок на Івано-Франківщині. Також зв’ясувати , як пов’язані з цим заповітом інші, на перший погляд – випадкові смерті. Проти звичайного медика широким фронтом йдуть корумповані наскрізь «правоохоронці». Виявляється, успадкований від дядька Тараса чимось приваблює впливових людей містечка. Ковача не просто беруть в облогу: настає момент, коли детектив - аматор потрапляє під реальний пресинг із боку місцевих правоохоронців, що змагаються за право заволодіти будинком. Йдеться не просто про будинок, а дім із захованими скарбами. Інакше для чого б довкола нього плелися інтриги, розігрувалися багатоходові комбінації та велися чималі, як для провінційної хати, торги.
  Олексію Волкову у романі«Мертві квіти» вдалося побудувати детективну історію так, аби кожен наступний розділ перекреслював відкриття попереднього, ведучи детектива-аматора Стаса Ковача не завжди передбаченими манівцями.
Ігор Дупляк, користувач Червоноградської міської центральної бібліотеки.